Доступні кредити: міф чи виклик

Виконавчий директор Асоціації захисту банків Оксана Чепіжко:

На зустрічах з підприємцями рідко почуєш скарги на відсутність можливостей. Бізнесмени, а останнім часом серед них зустрічається багато переселенців, зізнаються - завжди розраховують лише на свої сили.

Але що дійсно могло б допомогти розвитку бізнесу - так це доступні кредити.

Майже чотири роки влада декларує кардинальне реформування банківської системи України. Але гроші в нашій країні як і раніше стоять дуже дорого. В кінці минулого року НБУ вдруге за кілька місяців підвищив облікову ставку до 16% річних. Такі кроки нібито повинні знизити темпи інфляції, але перш за все вони "висушують" українську економіку. Відсотки по кредитах стають непідйомними.

Доступні позикові кошти дозволяють економіці розвиватися в усіх напрямках. Цей принцип зрозуміли і давно втілюють в найуспішніших економіках країн світу. Наприклад, у Великій Британії облікова ставка центробанку становить 0,5%, в Австралії - 1,5%, в Канаді - 1,25%. В Японії встановлена ​​мінусова процентна ставка на рівні 0,1%.

А що ж в Україні? Взяти кредит для малого та середнього підприємця - дуже дороге задоволення через високі відсоткі за обслуговування. Крім того, підтискають терміни повернення позикових коштів - "довгих" грошей в Україні теж ніхто не пропонує. І тому для багатьох початківців і середньої руки бізнесменів ця опція залишається недоступною. Адже в наших турбулентних умовах ведення бізнесу кредит - ще один фактор ризику. Та ще й з такими відсотками!

Погодьтеся, бути підприємцем в таких умовах просто не вигідно. Але українці не здаються. Деякі бізнесмени шукають можливості для збільшення оборотного капіталу шляхом участі в різних грантових програмах. Інші - займають кошти у приватних осіб або кредитних спілок. Але, на жаль, для справжньої "підприємницької революції" без "живого" банківського сектора не обійтися.

Криза може стати можливістю не тільки для підприємців, але і для банківської системи. Один із прикладів - історія Grameen Bank, який був створений в Бангладеш професором університету Чіттагонга Мухаммадом Юнусом. Банк займався мікрокредитуванням на унікальних умовах: невеликі позикові кошти (як правило, до двох тисяч доларів) видавалися під ставку 2% в місяць для початківців дрібних підприємців без будь-яких додаткових умов.

Система спрацювала завдяки солідарному кредитуванню і довірі між усіма учасниками. Згідно з правилами, позичальники утворювали групу з п'яти чоловік. Група вибирає лідера, який розробляв план дій по вкладенню кредитних коштів. Одночасно всі п'ятеро не несли відповідальність за неповернення кредиту будь-ким з учасників групи. Але, як показала практика, саме принцип солідарності спрацював "на ура": позичальники докладали максимальних зусиль, щоб допомогти один одному повернути кредит банку. Мухаммад Юнус стверджував, що саме дрібні підприємці є найбільш дисциплінованими позичальниками і майже завжди без проблем повертають гроші. Його гіпотеза повністю виправдала себе на практиці - частка повернутих кредитів банку склала 98%.

До слова, у 2006 році сам банк спільно з його засновником стали лауреатами Нобелівської премії миру за зусилля в подоланні бідності в Бангладеш.

Скептики помітять, що в українських реаліях подібна система не спрацює. Бракує головного компонента - довіри не тільки до банків, а й між самими українцями.

Втім, з такої ситуації теж є вихід. Про одну з таких ідей я дізналася на зустрічі з підприємцями-переселенцями в Житомирі. Виявляється, ще до подій 2014-го року в Луганську на базі Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля працював унікальний бізнес-інкубатор. Ідея полягала в со-інвестуванні вільних коштів приватними особами під конкретний бізнес-план. Підприємець міг стати виконавчим директором свого бізнесу, з можливістю повністю викупити частку у інвестора-кредитора. Мати справу з приватним інвестором значно легше, кажуть самі підприємці. Адже банківський кредит заганяє бізнесмена в дуже жорсткі рамки, до того ж під високі відсотки. Тоді як з приватним кредитором завжди можна домовитися.

Вкотре переконуюся, довіра - це головний компонент для успіху будь-якої справи.

Першоджерело: Новое Время

ВСІ НОВИНИ